Народився 19 серпня 1949 року в с. Опішне Полтавської області. Вищу освіту здобув у стінах Харківського політехнічного інституту на радіотехнічному факультеті, де навчався з 1967 по 1973 р. за спеціальністю «Радіотехніка». Отримавши диплом з відзнакою, був відразу прийнятий на роботу до Харківського центрального конструкторського бюро «Протон». Продемонстровані ґрунтовні знання та блискавична здатність до засвоєння нового матеріалу зарекомендували Вале­рія Михайловича як молодого фахівця з питань радіотехніки. У 1975 році вступив до аспірантури Хар­ківського інституту радіоелектроніки (ХІРЕ) та з успіхом захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук 1984 року. Авторитет фундаментального науковця, створений за роки навчання, дозволив залишитися на кафедрі радіотехнічних систем ХІРЕ. У цьому ВНЗ В.М. Безрук з 1988 року працював молодшим нау­ковим співробітником, асистентом, старшим викладачем кафедри. Коло його наукових зацікавлень становлять: математичне моделювання та багатокритеріальна оптимізація мереж зв’язку, радіотехнічних сис­тем та систем розпізнавання сигналів з метою підвищення ефективності вирішення прикладних задач у галузях телекомунікацій, радіолокації та автоматизованого радіоконтролю. Нові способи вирішення проблем у даних галузях науки сприяли вступу науковця до докторантури ХІРЕ (1991–1993 рр.) та захисту докторської дисертації у 2004 році. Працював провідним нау­ковим співробітником, доцентом та професором кафедри мереж зв’язку. У 2005 році Валерій Михайлович отримав вчене звання професора кафедри мереж зв’язку, а у 2009 році очолив її. Профессор В.М. Безрук викладає дисципліни: «Методи та засоби обробки сигналів», «Теорія електричного зв’язку», «Математичне моделювання інформаційних мереж», «Методи оптимізації систем», «Планування та проектування інфор­маційних мереж», «Автоматизоване проектування мереж зв’язку». Його лекції напрочуд живі та цікаві, логічна послідовність викладу, що чергуєтся з вдалими прикладами, завжди дає високий результат, підтверджений на іспитах. Протягом тривалого періоду, будучи вченим секретарем, займався проведенням нау­ково-технічних конференцій у галузі обробки­ та розпізнавання сигналів. Є членом ряду спеці­алізованих вчених рад із захисту кандидатських і докторських дисертацій у галузі радіотехніки та телекомунікацій. Запрошується в інші країни для читання лекцій студентам та науковим працівникам. Валерію Михайловичу належить понад 150­ публікацій, серед яких 2 монографії та 7 навчальних посібників, зокрема, за напрямками «Теоретичні основи проектування систем розпізнавання сигналів для автоматизованого радіоконтролю», «Векторна оптимізація та статистичне моделювання в автоматизованому проектуванні систем зв’язку», «Математичні основи мереж зв’язку», «Телекомунікаційні технології стаціонарних мереж зв’язку», «Мережі мобільного зв’язку», «Технології надання інформаційних послуг у мережах зв’язку», «Маршрутизація у мережах зв’язку», «Нейронні технології в телекомунікаціях та управлінні», «Основи інформаційних технологій та комп’ютерної грамотності». За значні досягнення у науковій та педагогічній роботі нагороджений грамотами Міністерства освіти і науки, Міністерства зв’язку, Науково-технічного товариства радіотехніки, електроніки та зв’язку України та Харківського національного університету радіоелектроніки.