Людина-харизма, людина-енергетика, людина-калейдоскоп — Богдан Бенюк. Не одне покоління глядачів різного віку знає його неперевершені ролі у театральних постановках, фільмах, пам’ятає як телеведучого та впізнає голос актора в улюбленому мультфільмі «Капітошка». З роками творчої діяльності зростає майстерність Богдана Михайловича бути різним і впізнаваним водночас. Народився 26 травня 1957 р. у карпатському селі Битків Надвірнянського району Івано-Франківської області. Омріяний фах здобував у стінах Київського театрального інституту імені І. Карпенка-Карого на кінофакультеті. Вже після першого року навчання отримав першу роль у кіно, а в театрі — після трьох років. Упродовж 1978–1980 рр. працював у Театрі юного глядача, з 1980 р. — актор Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка. З 1989 р. на викладацькій роботі, нині, у званні професора веде акторську майстерню в Київському національному університеті теат­ру, кіно та телебачення імені І.К. Карпенка-­Карого та в Київському національному університеті культури і мистецтв. Тривалий час Богдан Михайлович працював на телебаченні: був незмінним ведучим програм «На добраніч, діти!» та «Шоу самот­нього холостяка» на Першому національному каналі УТ, згодом — ведучим телепередачі «Біла ворона» на каналі Студії «1+1» (Другий національний канал УТ) . У 2000 р. разом з актором Анатолієм Хостікоєвим Богдан Бенюк створив театральну компанію «Бенюк і Хостікоєв», де грає у комедії «Швейк» (режисера Мирослава Гринишина), драмі «Про мишей та людей» (режисера Віталія Малахова), музично-драматичній комедії «Задунаєць за порогом», комедіях «Люкс для іноземців» та «Сеньйор з вищого світу», рок-опері «Біла ворона. Жанна д’Арк» (режисера Анатолія Хостікоєва). Також є членом Спілки театральних діячів та Спілки кінематографістів України. Назавжди на стрічці кіноплівки залишилися ролі Богдана Бенюка у фільмах: «Дипломати мимоволі» (1978), «Женці» (1978), «Жіночі радості і печалі» (1982), «Щастя Никифора Бубнова» (1983), «Загублені у пісках» (1984), «Дама з папугою» (1988), «Відьма» (1990), «З життя Остапа Вишні» (1991), «Золоте курча» (1993), «Москаль-чарівник» (1995), «Чорна Рада» (2000) та інших. Крім того, актор бере участь у антерпризних виставах «Не боюся сірого вовка» (режисера Андрія Жолдака) та «Яго» (режисера Віталія Малахова). По праці — і честь. Богдан Михайлович удостоєний Державної премії імені О. Довженка за фільм «Москаль-чарівник» та Національної премії імені Т. Шевченка за виставу «Про мишей та людей», нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ та ІІ ступенів та Святого Михаїла, переможець конкурсу Загальнонаціональної премії та «Людина року-2002» у номінації «Актор року». На театральних фестивалях спектаклі з його участю було відзначено першими преміями: «Момент» — «Золотий лев» у Львові; «Сон у літню ніч» — Единбурзький фестиваль, Анг­лія; «Швейк» — «Театральні конфронтації-97» у Любліні, Польща; «Мітл-фест» у Чівідале ді Фріулі, Італія — визнаний найкращим актором. Володар двох нагород щорічного присудження премій «Київської пекторалі» за ролі в спектаклях «Сто тисяч» І. Карпенка-Карого та «Пігмаліон» Б. Шоу. Творчість черпає силу у душі, однією з граней якої є любов. Надійний тил і джерело натхнення для Богдана Бенюка — родинне коло.