СТВОРЮЄМО ЦІННІСТЬ


Кононенко Віктор Іванович

Кононенко

Віктор Іванович

СУДДЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ І ВЕРХОВНОГО СУДУ СРСР (У ВІДСТАВЦІ), Заслужений юрист України, суддя вищого кваліфікаційного класу. Арбітр міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України

Народився 12 серпня 1937 р. в селі Воскресенка При­азовського району Запорізької області. Після закінчення середньої школи, навчався в ремісному училищі № 4 м. Запоріжжя. Трудову діяльність розпочав у 1956 р. в місцевому колгоспі: слюсар, помічник комбайнера, тракторист. З 1956 по 1959 рік служив в прикордонних військах Грузинського прикордонного округу. В. І. Кононенко переконаний, що саме військова служба визначила його подальший життєвий шлях. Українські правники з 1997 р. святкують день юриста 8 жовтня. У В. І. Кононенка напередодні професійного свята є ще одне — 7 жовтня 1963 р. він почав працювати суддею ще до закінчення Харківського юридичного інституту. У той час суддів місцевих судів обирали на основі загального виборчого права при таємному голосуванні. Працював багато, бо крім нього, в районі, де проживало майже 40 тис. людей, іншого судді не було. Велика працездатність і відповідальність стали підставою до обрання В. І. Кононенка суддею Кримського обласного суду, згодом призначення його на посаду заступника начальника Відділу юстиції Кримського облвиконкому. В серпні 1979 року втілилась давня мета В. І. Кононенка — його обрали суддею Верховного Суду України, де він досяг високого професійного рівня, виявив організаційні якості, як керівник громадського об’єднання. Є логічна закономірність в тому, що від України саме В. І.Кононенка було рекомендовано і обрано на вищу посаду в діючій тоді судовій системі — суддею Верховного суду СРСР. У зв’язку з припиненням діяльності Верховного суду СРСР у лютому 1992 р., незважаючи на запрошення працювати суддею у Верховний Суд РФ, В. І. Кононенко повертається в Украї­ну. Після безпідставної відмови в подальшому виконувати обов’язки професійного судді, він працює старшим консультантом в Комісії Верховної Ради України з питань законодавства і законності.

Перші кроки створення в Україні незалежного суду відбувалися за участі В. І. Кононенка. Очолювана ним робоча група, розробила проект Концепції судово-правової реформи, яку було схвалено Верховною Радою України у квітні 1992 р. Реалізація закріплених в Концепції ідей реформування правової системи держави послужила основою ухвалення Верховною Радою України багатьох важливих законодавчих актів, направлених на удосконалення судового устрою і судочинства. Серед інших першочергове значення має Закон Украї­ни від 15 грудня 1992 р. «Про статус суддів» Робочу групу з розробки цього закону очолював В.І. Кононенко. Саме день ухвалення Закону України «Про статус суддів» — 15 грудня — щороку відзначається суддівським корпусом України, як початок становлення незалежного суду в Україні. Указом Президента України від 8 грудня 2000 р. цей день проголошений професійним святом — День працівників суду. У листопаді 1993 р. знову обирається суддею Верховного Суду України, в листопаді 1996 р. призначається заступником голови Судової палати в кримінальних справах Верховного Суду України. З жовтня 2002 р. обіймав посаду головного наукового консультанта Академії правових наук України. Здійснював розробку наукових проблем у галузі адміністративного, кримінального і кримінально-процесуального законодавства, зокрема по запобіганню корупції та корупційній діяльності. Зробив вагомий внесок, як член робочої групи, у підготовку Європейської хартії про статус суддів. В. І. Кононенко — співавтор книг «Правове виховання в колективі» (1978 р.), «Пияцтво і злочинність» (1988 р.). Є автором книги «Особое мнение. Записки судьи» (2009 р.) та автором книги «Не місце серед живих. Факти і роздуми відносно смертної кари» (2010 р.). Опублікував більше шістдесяти статей з проблем судочинства, зокрема судово-правової реформи, статусу суддів, яким повинен бути суддя, з актуальних питань кримінального і адміністративного законодавства, почесний президент журналу «Человек и закон». За значний особистий внесок у розвиток правової держави, захист конституційних прав і свобод громадян нагороджений орденами «За заслуги» III ступеня, «За заслуги» II ступеня, «За заслуги» І ступеня, удостоєний Почесної грамоти і грамоти Верховної Ради України. На переконання В. І. Кононенко, професії педагога, лікаря, юриста повинні мати високий соціальний статус, оскільки вони визначають гуманітарне обличчя суспільства; там, де їхній статус високий, держава є розвиненою і правовою.