СТВОРЮЄМО ЦІННІСТЬ


Наукова школа О.М. Динника

з теорії пружності


У 1930 р. на базі Гірничого інституту було створено Дніпропетровський металургійний і гірничий інститути, у яких О.М. Динник продов­жував активно працювати. Видатний вчений та організатор науки, поєднував у собі високі людські якості — сердечність, доб­роту, вміння бачити в людині здібності і розвивати їх. Особливо чуйним він був до молодих вчених-початківців. За словами академіка АН України Г.М. Савіна, учня і близького друга О.М. Динника, його квартира була своєрідним науковим клубом, де постійно збиралися досвідчені спеціалісти і початківці — аспіранти, студенти, інженери. Там панував дух наукової творчості і дискусій. Перу вченого належить понад 200 наукових праць. Щодо багатства теоретичного і експериментального матеріалу праця «Удар і стискання пружних тіл» і в наш час залишається однією з кращих в галузі дослідження пружних тіл. У 1938 р. видав монографію «Кручення. Теорія і застосування», де виклав різні методи розв’язання задач про кручення призматичних стержнів. Складені О.М. Динником таблиці циліндричних функцій нині широко застосовуються, вони надруковані у різних виданнях. У 1920—1950 рр. О. М. Динник став визнаним авторитетом з питань теорії стійкості. Роботи вченого з класичної теорії пружності пов’язані з потребами розвитку гірничої справи і промисловості. Важливу роль у формуванні даного наукового напряму відіграли задачі дослідження тиску гірських порід, які стали своєрідним трампліном для започаткування робіт з концентрації напружень і контактних задач тео­рії пружності. Вони проводилися протягом усього творчого життя вченого і продовжуються досьогодні його послідовниками. Значне місце у цих роботах відведено задачам розрахунку гірського тиску, що стало поштовхом до вивчення концентрації напружень, динамічної теорії розрахунку підйомних канатів, аналізу технічних аварій у гірничій промисловості. У становленні і розвитку напрямків школи О.М. Динника велику роль відіграв семінар, організований ним ще у 1925 р. у Катеринославі. У його роботі активну участь брали майже всі викладачі механіки технічних вузів. Про семінар О.М. Динника з часом стало відомо в багатьох містах України та СРСР. Школу О.М. Динника представляють академіки НАН України Г.М. Савін, В.А. Лазарян, В.І. Моссаковський, О.М. Пеньков, О.С. Парасюк, академіки АН Вірменії Н.О. Алумяе і АН Киргизії М.Я. Леонов, доктори наук Г.А. Ванін, В.М. Буйвол, І.А. Цурпа, В.І. Тульчій, Н.П. Флейшман, А.Я. Каюк, Б.Л. Пелех та ін. У 1973 р. Президія Академії наук УРСР запровадила щорічну премію імені О.М. Динника. Серед її лауреатів — учні Олександра Миколайовича, академіки НАН України Г.М. Савін, В.В. Панасюк, М.О. Кільчевський, В.А. Лазарян, О.М. Гузь, В.Т. Грінченко, О.С. Космодеміанський.