Народний депутат України IV, VI–VIII скликань, голова Верховної Ради України ІV та VI скликань (2002–2006, 2008–2012), академік НАН України та НАПрН України
За визначні особисті заслуги перед Україною у розвитку державного будівництва, реформуванні політичної системи, утвердження ідеалів громадянської єдності та злагоди в суспільстві присвоєно звання «Герой України» (2004).
Народився 28 квітня 1956 р. у с. Слобода-Романівська Новоград-Волинського району Житомирської області в селянській родині. У 1978 р. закінчив історичний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка. З 1978 до 1986 рр. працював у ректораті вишу, навчався в аспірантурі, був викладачем, згодом — старшим викладачем. Упродовж 1986–1989 рр. — начальник управління Міністерства вищої та середньої спеціальної освіти України. З 1989 до 1991 рр. — на роботі в апараті ЦК Компартії України. З 1991 по 1994 рр. — доцент, докторант Київського державного університету імені Тараса Шевченка.
Упродовж 1994–1996 рр. Володимир Михайлович працював
помічником Президента України з питань внутрішньої політики, заступником Глави Адміністрації Президента України. З вересня 1996 р. — перший помічник Президента України, а з листопада 1999 р. — Глава Адміністрації Президента України.
Народний депутат України IV, VI, VII, VIII скликань. Двічі обирався головою Верховної Ради України (2002–2006, 2008–2012). У 2012–2014 рр. очолював Комітет Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони. З 27 листопада 2014 р. — народний депутат України VIII скликання.
З 2004 р. Володимир Литвин очолює Народну Партію. З часу її створення разом з командою однодумців спрямовує зусилля на розбудову держави, пропонує конкретні рішення для розв’язання нагальних проблем.
Державну і політичну діяльність успішно поєднує з науковою і педагогічною. У 1984 р. — кандидат, а з 1995 р. — доктор історичних наук. З 1996 р. — професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Автор понад 580 наукових праць, у тому числі монографічних досліджень. З 2003 р. — академік, упродовж 2006–2009 рр. — віце-президент Національної академії наук України.
За вагомий особистий внесок у розвиток наукових досліджень, зміцнення науково-технічного потенціалу України присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України» (1998).
Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки за серію монографій «Українська фалеристика та боністика» (1999). Видатні особисті заслуги Володимира Михайловича в галузі державного будівництва, багаторічна плідна законотворча та громадсько-політична діяльність відзначені орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (2011).